ПОНЯТТЯ ПРО АНЕСТЕЗІОЛОГІЮ ТА РЕАНІМАТОЛОГІЮ

Що таке анестезіологія та реаніматологія

Анестезіологія — науково-практична дисципліна про знеболення, керування свідомістю та підтримку життєво важливих функцій пацієнта протягом усього періопераційного періоду: від передопераційної оцінки до безпечного повернення в палату.

Три завдання анестезіолога: прибрати біль, вимкнути свідомість, зберегти життєво важливі функції.

Анестезіологія та інтенсивна терапія — дві сторони однієї спеціальності:

Спільне ядро обох напрямів — контроль дихальних шляхів, дихання та кровообігу.

▶Що таке анестезія (ANZCA, Австралійсько-новозеландський коледж анестезіологів)

Біль і точки прикладання анестетиків

Біль — неприємне сенсорне та емоційне переживання, повʼязане з дійсним або потенційним пошкодженням тканин або схоже на нього.

Це чинне визначення Міжнародної асоціації з вивчення болю (IASP), переглянуте 2020 року — вперше з 1979-го.

Шлях больового імпульсу і рівні, на яких його можна перервати:

1. Ноцицептор — пошкодження тканини. Тут діють місцеві анестетики при інфільтрації.
2. Периферичний нерв — проведення імпульсу. Тут діють місцеві анестетики й периферичні блоки.
3. Задній ріг спинного мозку — перемикання та модуляція. Сюди спрямована регіональна анестезія; тут же модулюють опіоїди.
4. Головний мозок — усвідомлення болю. Тут працюють загальні анестетики.

Біль — захисний сигнал. Завдання анестезіолога не «прибрати сигнал» узагалі, а перервати його на потрібному рівні.

Види анестезії та континуум седації

• Загальна анестезія — керована втрата свідомості. Буває інгаляційна, внутрішньовенна (ТВВАТотальна внутрішньовенна анестезія. Загальна анестезія, за якої і гіпноз, і аналгезію забезпечують лише внутрішньовенні препарати, без інгаляційних анестетиків.) і збалансована.
• Регіональна — вимкнена ділянка тіла, свідомість збережена: спінальна, епідуральна, периферичні блоки під ультразвуковим контролем.
• Місцева — знеболення в межах поля втручання: інфільтраційна, аплікаційна.
• СедаціяСедація. Медикаментозне пригнічення свідомості без її повного вимкнення. Утворює континуум від мінімальної до глибокої седації, що без чіткої межі переходить у загальну анестезію. — пригнічення свідомості без її вимкнення, від мінімальної до глибокої; супровід процедур.

Види анестезії комбінують. Типовий приклад — загальна анестезія разом з епідуральною для великих абдомінальних операцій: менше анестетика, кращий контроль болю після втручання.

Континуум седації

Загальна анестезія: три етапи

1. Індукція — перехід від притомності до анестезії. Найризикованіший етап: препарати діють швидко, гемодинаміка змінюється, потрібен контроль дихальних шляхів.
2. Підтримка — утримання потрібної глибини протягом операції. Титрування анестетика, аналгезії та міорелаксації за потребами хірургічного етапу.
3. Пробудження — повернення свідомості, дихання й рефлексів. Екстубація лише за відновлення захисних рефлексів і достатнього дихання.

Тріада загальної анестезії

• Гіпноз — вимкнена свідомість.
• Аналгезія — відсутній біль.
• Міорелаксація — розслаблені мʼязи.

«Гіпноз» тут означає медикаментозно вимкнену свідомість, а не навіювання. Термін не застарів: він лишається в назві групи препаратів — внутрішньовенні гіпнотики. Саму тріаду описали Ґрей і Різ 1950 року в межах ліверпульської методики, і вона й досі зручна як навчальна рамка.

Передопераційна оцінка

Клас ASA

Класифікація фізичного статусуКлас ASA. Класифікація фізичного статусу пацієнта до втручання (I–VI) за Американським товариством анестезіологів. Це спільна мова для команди, а не прогноз ризику операції; літера «E» позначає ургентність. описує загальний стан пацієнта до втручання. Це не прогноз ризику операції, а спільна мова для команди.

До класу додають літеру «E», якщо втручання ургентне: наприклад, ASA III E.

Оцінка дихальних шляхів

Головне питання перед індукцією: чи зможу я вентилювати та інтубувати цього пацієнта?

Ознаки можливих труднощів: обмежене відкривання рота; коротка й товста шия з обмеженою рухливістю; зменшена тироментальна відстань; виступаючі різці, мікрогнатія; ожиріння, апное сну, борода; складна інтубація в анамнезі.

Класи III–IV за МаллампатіКласифікація Маллампаті. Оцінка видимості структур ротоглотки при відкритому роті (класи I–IV). Класи III–IV асоційовані з підвищеною ймовірністю складної ларингоскопії, але поодинці складну інтубацію не передбачають. асоційовані з підвищеною ймовірністю складної ларингоскопії, але не є вироком.

Голодування перед плановою анестезією

Це мінімальний час від останнього прийому до індукції.

Рекомендації щодо GLP-1 змінювалися двічі за три роки — це приклад того, як швидко оновлюється періопераційна практика.

Моніторинг і апаратура

Нульова вимога: кваліфікований анестезіолог присутній біля пацієнта протягом усього втручання. Жодна апаратура цього не замінює.

Стандарт базового моніторингу під час анестезії:

• оксигенація — пульсоксиметрія (SpO₂), контроль вмісту кисню в дихальній суміші;
• вентиляція — капнографіяКапнографія. Безперервне вимірювання CO2 у видихуваному повітрі (ETCO2); підтверджує положення інтубаційної трубки та відображає якість СЛР. (EtCO₂), екскурсія грудної клітки;
• кровообіг — безперервна ЕКГ, артеріальний тиск щонайменше кожні 5 хв;
• температура — вимірювання та активне зігрівання при тривалих втручаннях.

Чому саме капнографія: EtCO₂ — найшвидший і найнадійніший спосіб підтвердити, що трубка в трахеї, а вентиляція ефективна. Пульсоксиметр покаже проблему на хвилини пізніше.

Анестезіологічна станція

Джерела кисню, повітря та закису азоту · випаровувачі інгаляційних анестетиків · абсорбер вуглекислого газу · дихальний контур і вентилятор · системи безпеки: сигналізація, блокування подачі, резервний балон.

Перевірка станції перед кожним робочим днем — така сама обовʼязкова процедура, як огляд пацієнта.

Ескалація засобів контролю дихальних шляхів

▶Складні дихальні шляхи в ургентній ситуації (NYSORA)

Основні групи препаратів

Група	Представники	Що важливо знати
Внутрішньовенні гіпнотики	пропофол, кетамін, етомідат	пропофол знижує тиск; кетамін зберігає дихання й розширює бронхи
Інгаляційні анестетики	севофлуран	десфлуран з 2026 р. заборонений у ЄС як потужний парниковий газ
Опіоїди	фентаніл, морфін, реміфентаніл	пригнічують дихання; антидот — налоксон
Бензодіазепіни	мідазолам	седація та амнезія; антидот — флумазеніл
МіорелаксантиМіорелаксанти. Препарати, що блокують нервово-мʼязову передачу й розслабляють скелетні мʼязи. Потребують нервово-мʼязового моніторингу; дію рокуронію та векуронію знімає сугамадекс.	рокуроній, сукцинілхолін	дію рокуронію знімає сугамадекс; потребують моніторингу
Місцеві анестетики	лідокаїн, бупівакаїн, ропівакаїн	при потраплянні в кров — системна токсичністьСистемна токсичність місцевих анестетиків. Ускладнення при потраплянні місцевого анестетика в системний кровотік: неврологічні симптоми та порушення ритму аж до зупинки кровообігу. Специфічне лікування — внутрішньовенна ліпідна емульсія.; лікування ліпідною емульсією

Заборона десфлурану встановлена Регламентом (ЄС) 2024/573 про фторовані парникові гази: з 1 січня 2026 року його застосування як інгаляційного анестетика заборонене, окрім випадків, коли за медичними показаннями не можна використати інший анестетик.

Майже кожен препарат має ціну: пропофол — гіпотензію, опіоїди — пригнічення дихання, міорелаксанти — залишкову слабкість. Мистецтво анестезіолога полягає в дозуванні, а не у виборі «найкращого» препарату.

Регіональна анестезія

Куди вводять анестетик (від поверхні вглиб): шкіра → звʼязки → епідуральний простір → тверда мозкова оболонка → спинномозкова рідина. Введення в епідуральний простір — епідуральна анестезія, у спинномозкову рідину — спінальна.

▶Спінальна пункція: що робити, коли голка впирається в кістку (NYSORA)

Переваги: кращий контроль болю після операції; менша потреба в опіоїдах; рання мобілізація пацієнта; свідомість може бути збережена.

Протипоказання: відмова пацієнта; інфекція в місці пункції; некоригована коагулопатія; підвищений внутрішньочерепний тиск.

Периферичні блоки сьогодні виконують під ультразвуковим контролем: плечового сплетення, стегнового нерва, поперечного простору живота та інші. Ультразвук зробив блоки точнішими та безпечнішими — це головна зміна в регіональній анестезії за останні двадцять років.

Знеболення після операції

Замість «більше опіоїдів» — мультимодальна аналгезіяМультимодальна аналгезія. Знеболення кількома препаратами й методиками з різними точками прикладання замість нарощування дози опіоїдів: ефект складається, а побічні дії кожного компонента залишаються меншими.: кілька препаратів і методик з різними точками прикладання. Ефект складається, побічні дії кожного залишаються меншими.

1. Основа — парацетамол і нестероїдні протизапальні препарати, регулярно, а не «за потребою».
2. Регіональні техніки — блоки та інфільтрація рани там, де це можливо.
3. Адʼюванти — кетамін у мікродозах, дексмедетомідин, габапентиноїди за показаннями.
4. Опіоїди — лише як резерв, коли попередніх рівнів недостатньо.

Опіоїди — зверху піраміди, а не в її основі.

ERASERAS. Enhanced Recovery After Surgery — програма прискореного відновлення після операції: раннє харчування та мобілізація, нормотермія, зважена інфузійна терапія, мінімум опіоїдів. — програма прискореного відновлення: раннє харчування, рання мобілізація, нормотермія, зважена інфузійна терапія, мінімум опіоїдів.

Ускладнення та їх профілактика

Ускладнення	Профілактика та дії
Гіпотензія, брадикардія	обережне титрування доз, своєчасні вазопресори, корекція волемії
Ларингоспазм, бронхоспазм	достатня глибина анестезії, готовність до поглиблення та вентиляції
Аспірація шлункового вмісту	дотримання голодування, швидка послідовна індукція за показаннями
Нудота та блювання (PONV)Післяопераційна нудота та блювання. Нудота або блювання протягом перших годин після анестезії. Ризик оцінюють за спрощеною шкалою Апфеля; профілактику будують комбінацією препаратів різних груп.	оцінка ризику за шкалою Апфеля, комбінована профілактика двома-трьома препаратами
Злоякісна гіпертерміяЗлоякісна гіпертермія. Рідкісна спадкова гіперметаболічна реакція на тригерні анестетики (галогеновмісні інгаляційні, сукцинілхолін). Лікування — дантролен, охолодження та припинення подачі тригера.	уникати тригерів у групі ризику; лікування — дантролен та охолодження
Інтранаркозне пробудження	достатні дози, контроль концентрації анестетика, моніторинг глибини

Більшість ускладнень передбачувані. Саме тому передопераційна оцінка та підготовка обладнання важать не менше за самі препарати.

Післяопераційний нагляд

Пацієнта переводять із палати пробудження лише тоді, коли відновились усі основні функції. Класичний інструмент оцінки — шкала АлдретаШкала Алдрета. Інструмент оцінки готовності пацієнта до переведення з палати пробудження: свідомість, дихання, сатурація, кровообіг і рухова активність.:

1. Свідомість — пацієнт притомний, орієнтований, реагує на звернення.
2. Дихання — дихає самостійно, здатний глибоко вдихнути та відкашлятись.
3. Сатурація — показники кисню відновились до доопераційного рівня.
4. Кровообіг — тиск і пульс близькі до вихідних значень.
5. Рухова активність — рухає всіма кінцівками за командою.

Що контролюють далі: біль, нудота, температура тіла, відновлення сечовиділення, залишкова дія міорелаксантів.

Перед випискою додому пацієнт має отримати зрозумілу схему знеболення та перелік тривожних ознак, з якими треба звертатись по допомогу.