▸ КОДЕКС ТЕРМІНІВ

ГЛОСАРІЙ

93 термінів з анестезіології та інтенсивної терапії.

Автоматичний зовнішній дефібрилятор (АЗД, AED): Портативний пристрій, що самостійно аналізує ритм серця та голосовими підказками веде рятувальника через дефібриляцію.
Агонія: Остання стадія вмирання з поодинокими глибокими «агональними» вдихами та неефективним газообміном.
Анафілаксія (анафілактичний шок): Тяжка системна реакція гіперчутливості зі швидким початком, що може призвести до смерті. Розпізнається за раптовим початком, проблемами з дихальними шляхами, диханням або кровообігом і зазвичай змінами шкіри. Шкірні зміни відсутні у 10–20 % реакцій.
Аніонний проміжок (anion gap): Розрахунковий показник кислотно-лужного стану, що допомагає знайти невимірювані аніони. Високий аніонний проміжок при ацидозі вказує, зокрема, на отруєння метанолом чи етиленгліколем, кетоацидоз або лактат-ацидоз.
Асистолія: Повна відсутність електричної та механічної активності серця.
Аспіраційний пневмоніт (синдром Мендельсона, хімічний пневмоніт): Хімічний опік легень шлунковим вмістом (синдром Мендельсона), а не інфекція. Тому антибіотики одразу після аспірації не показані: спершу це запалення. Профілактика — голодування, швидка послідовна індукція, зниження кислотності вмісту.
Астериксис (печінковий тремор, flapping tremor): Грубе неритмічне тремтіння кистей при витягнутих уперед руках із розігнутими зап’ястками — «печінковий тремор». Ознака метаболічної енцефалопатії, найчастіше печінкової, рідше уремічної або гіперкапнічної.
Астматичний статус (тяжке загострення астми): Тяжке загострення астми, що не відповідає на звичайну терапію. Загрозливі ознаки: сонливість, сплутаність, ціаноз і «тиха» грудна клітка — остання гірша за свистяче дихання, бо означає, що повітря вже майже не рухається.
Атаралгезія: Комбінація седативного (транквілізатора) та аналгетика для зниження тривожності й болю під час втручань, що не потребують глибокої анестезії. Історичний термін; сьогодні такий підхід описують як процедурну седацію з аналгезією.
Біологічна смерть: Незворотне припинення життєдіяльності з постмортальними змінами; реанімація неефективна.
Вено-артеріальна ЕКМО (VA-ECMO, ЕКМО): Позатілесний контур із насосом і оксигенатором, що забирає венозну кров і повертає оксигеновану в артерію, забезпечуючи повну підтримку кровообігу. Лівий шлуночок не розвантажує, а при периферичній канюляції підвищує його післянавантаження.
Високопотокова оксигенотерапія (HFNC, високопотокові канюлі): Подача до 60 л/хв зігрітої зволоженої киснево-повітряної суміші через широкі носові канюлі. Промиває анатомічний мертвий простір, створює невеликий позитивний тиск і дає стабільну частку кисню незалежно від інспіраторного потоку пацієнта.
Внутрішньоаортальна балонна контрпульсація (ВАБК, IABP): Балон у низхідній аорті, який роздувається в діастолу і спадає в систолу: покращує коронарний кровотік і зменшує післянавантаження. Приріст серцевого викиду невеликий (0,3–0,5 л/хв). Рутинно при інфарктному кардіогенному шоку не рекомендована.
Гіперглікемічний гіперосмолярний стан (ГГС, гіперосмолярна кома, HHS): Криза переважно в літніх пацієнтів із діабетом 2 типу: глюкоза ≥ 33,3 ммоль/л, ефективна осмолярність > 300 мОсм/кг, без значущого кетозу й ацидозу. Розвивається днями, дає глибше зневоднення й вищу летальність, ніж кетоацидоз. Знижувати показники треба повільно.
Гіперкапнія: Підвищений рівень вуглекислого газу в артеріальній крові через недостатню альвеолярну вентиляцію. Вимагає вентиляційної підтримки: сам лише кисень проблему не вирішує, а у пацієнта з ХОЗЛ надлишок кисню може її поглибити.
Гіпоксемія: Знижений вміст кисню в артеріальній крові. Не те саме, що гіпоксія: гіпоксемія стосується крові, гіпоксія — тканин. При анемічній та циркуляторній гіпоксії кисень у крові може бути в нормі, а тканини все одно голодують.
Гіпоксія: Нестача кисню в тканинах. Чотири механізми: гіпоксемічна (мало кисню в крові), анемічна (мало або нефункціональний гемоглобін), циркуляторна (кров не доходить), гістотоксична (клітина не може використати кисень).
Гостра дихальна недостатність (ГДН): Стан, за якого система дихання не здатна забезпечити адекватний газообмін, що проявляється гіпоксемією, гіперкапнією або обома одразу. Це синдром, а не діагноз: за ним завжди стоїть конкретна причина.
Гостра серцева недостатність (ГСН, AHF): Швидка поява або погіршення симптомів і ознак серцевої недостатності, що потребує невідкладного обстеження й лікування. Не окремий діагноз, а синдром із різними механізмами — від перевантаження об’ємом до раптового падіння серцевого викиду.
Гострий респіраторний дистрес-синдром (ГРДС, ARDS): Дифузне запальне ушкодження альвеол у відповідь на пневмонію, сепсис, аспірацію, травму чи панкреатит. За глобальним визначенням 2023 року діагноз можливий за пульсоксиметром (SpO₂/FiO₂ ≤ 315) і за УЗД легень, без газоаналізатора й рентгена.
ДВЗ-синдром (ДВЗ, DIC): Дисеміноване внутрішньосудинне згортання — коагулопатія споживання, за якої одночасно утворюються мікротромби й розвивається кровоточивість через виснаження факторів згортання і тромбоцитів. Часте ускладнення тяжкого шоку й сепсису.
Деконгестія (усунення застою): Усунення застою рідини при гострій серцевій недостатності. Оцінюється не лише за масою тіла, а й за натрієм разової порції сечі (ціль ≥ 50–70 ммоль/л через 2 години) та діурезом (≥ 100–150 мл/год через 6 годин).
Декортикація: Патологічна флексорна поза (руки зігнуті до грудей, ноги розігнуті) при ураженні головного мозку вище рівня червоного ядра.
Деполяризуючі міорелаксанти: Група міорелаксантів, представник — сукцинілхолін. Діють як агоніст нікотинових рецепторів, спричиняючи стійку деполяризацію; серед ризиків — гіперкаліємія та злоякісна гіпертермія.
Дефібриляція: Нанесення дозованого електричного розряду для припинення фібриляції шлуночків або шлуночкової тахікардії без пульсу.
Децеребрація: Патологічна екстензорна поза (розгинання й пронація кінцівок, опістотонус) при ураженні стовбура мозку на рівні/нижче червоного ядра; прогностично гірша за декортикацію.
Дистрибутивний шок: Шок через патологічне розширення судин і перерозподіл крові: септичний, анафілактичний і нейрогенний. На відміну від інших механізмів, шкіра на початку часто тепла, а опір судин знижений.
Діабетичний кетоацидоз (ДКА, кетоацидотична кома): Гострий стан із трьома критеріями (консенсус 2024): глюкоза ≥ 11,1 ммоль/л або діабет в анамнезі; бета-гідроксибутират ≥ 3,0 ммоль/л; pH < 7,3 або бікарбонат < 18 ммоль/л. Розвивається годинами й днями, дає дихання Куссмауля та запах ацетону.
Екстракорпоральна детоксикація (гемодіаліз при отруєннях, EXTRIP): Видалення отрути з крові поза організмом, насамперед гемодіалізом. Ефективна лише для речовин із малою молекулярною масою, низьким зв’язуванням із білками, малим об’ємом розподілу й розчинністю у воді. Рекомендації для конкретних отрут складає робоча група EXTRIP.
Електрична активність без пульсу (PEA, ЕАБП): Наявність організованої електричної активності серця на ЕКГ без ефективного серцевого викиду та пульсу. Нешоковий ритм.
Енцефалопатія Верніке (синдром Верніке): Гостра енцефалопатія від дефіциту тіаміну: сплутаність, окорухові порушення, атаксія. Може бути спровокована введенням концентрованої глюкози виснаженому пацієнту, тому тіамін вводять до або одночасно з глюкозою.
Епідуральна анестезія (перидуральна анестезія): Введення місцевого анестетика в епідуральний простір, зазвичай через катетер. Дозволяє продовжувати знеболення протягом операції та після неї; застосовується й для знеболення пологів.
Загальна анестезія (наркоз): Керована втрата свідомості з відсутністю больових відчуттів і, за потреби, розслабленням мʼязів. Коректний термін замість історичного «наркоз», який описує лише сон, без аналгезії.
Замісна ниркова терапія (діаліз, ЗНТ): Діаліз та споріднені методи. Невідкладні показання: рефрактерна гіперкаліємія, тяжкий метаболічний ацидоз, перевантаження рідиною з набряком легень, уремічні ускладнення (енцефалопатія, перикардит), окремі отруєння. Поза цими показаннями ранній старт переваг не має.
Злоякісна гіпертермія: Рідкісна спадкова гіперметаболічна реакція на тригерні анестетики (галогеновмісні інгаляційні, сукцинілхолін). Лікування — дантролен, охолодження та припинення подачі тригера.
Індекс Франка: Прогностичний показник при опіках, що враховує і площу, і глибину: площа поверхневого опіку у відсотках плюс потроєна площа глибокого. До 30 — прогноз сприятливий, 30–60 — відносно сприятливий, 61–90 — сумнівний, понад 90 — несприятливий.
Капнографія (ETCO2): Безперервне вимірювання CO2 у видихуваному повітрі (ETCO2); підтверджує положення інтубаційної трубки та відображає якість СЛР.
Карбоксигемоглобін (COHb): Сполука гемоглобіну з чадним газом; спорідненість приблизно у 200 разів вища, ніж до кисню. Пульсоксиметр не відрізняє його від оксигемоглобіну, тому сатурація залишається «нормальною» навіть при тяжкому отруєнні — потрібна ко-оксиметрія.
Кардіогенний шок (КШ): Синдром, спричинений первинною серцевою дисфункцією, що призводить до неадекватного серцевого викиду і загрозливої для життя гіпоперфузії тканин. Діагноз будується на ознаках гіпоперфузії (холодні вологі кінцівки, олігурія, сплутаність, підвищений лактат), а не лише на гіпотензії.
Клас рекомендації (клас I, клас IIa, клас IIb, клас III, рівень доказовості): Позначення сили рекомендації в настановах: клас I — доведено корисно, треба робити; клас IIa — доцільно, радше робити; клас IIb — користь менш доведена, можна розглянути; клас III — не корисно або шкідливо, робити не треба. Окремо вказують рівень доказовості: A — кілька рандомізованих досліджень, B — одне рандомізоване або великі нерандомізовані, C — згода експертів.
Клас ASA (ASA PS, фізичний статус ASA): Класифікація фізичного статусу пацієнта до втручання (I–VI) за Американським товариством анестезіологів. Це спільна мова для команди, а не прогноз ризику операції; літера «E» позначає ургентність.
Класифікація Маллампаті: Оцінка видимості структур ротоглотки при відкритому роті (класи I–IV). Класи III–IV асоційовані з підвищеною ймовірністю складної ларингоскопії, але поодинці складну інтубацію не передбачають.
Класифікація Killip (Killip–Kimball, класи Кілліпа): Оцінка тяжкості серцевої недостатності при інфаркті міокарда за даними звичайного огляду: I — ознак немає, II — вологі хрипи і III тон, III — розгорнутий набряк легень, IV — кардіогенний шок. Запропонована Killip і Kimball 1967 року.
Класифікація SCAI (SCAI SHOCK, стадії шоку SCAI): Стадії кардіогенного шоку від A до E: A — ризик без ознак шоку, B — гіпотензія чи тахікардія без гіпоперфузії, C — гіпоперфузія, якої не усунути самим лише введенням рідини, D — погіршення попри початкове лікування, E — циркуляторний колапс. Призначена для повторної оцінки в динаміці.
Клінічна смерть: Зворотний стан після зупинки кровообігу та дихання: у межах короткого «вікна» часу реанімація може відновити життєві функції.
Кома: Стан, за якого пацієнта неможливо розбудити: він не розплющує очей, не виконує команд і не вимовляє слів навіть у відповідь на біль. Можлива лише при ураженні стовбура мозку або обох півкуль одразу. Це симптом, а не діагноз.
Лактат (молочна кислота): Продукт анаеробного метаболізму; маркер тканинної гіпоперфузії. Рівень понад 2 ммоль/л — патологія. Прогностично важливіша динаміка: лактат, який не знижується попри лікування, віщує поганий результат.
Ларингоспазм: Стійке змикання голосових зв'язок — захисний рефлекс, який не вимкнувся після припинення подразника. Найчастіше при інтубації або екстубації на поверхневій анестезії. При повній обструкції капнограми немає, а рухи грудної клітки можуть бути надмірними.
Маска Вентурі: Киснева маска з інжектором, що створює потік понад піковий інспіраторний і тому дає передбачувану концентрацію кисню (24 %, 28 % та інші). Засіб вибору там, де надлишок кисню небезпечний — при ризику гіперкапнічної недостатності.
Механічна підтримка кровообігу (МПК, MCS): Тимчасові пристрої, що частково або повністю заміщують насосну функцію серця при рефрактерному шоку: внутрішньоаортальна балонна контрпульсація, мікроаксіальні насоси, вено-артеріальна ЕКМО. Застосовуються як міст до відновлення, до рішення або до трансплантації.
Міорелаксанти (нервово-мʼязові блокатори): Препарати, що блокують нервово-мʼязову передачу й розслабляють скелетні мʼязи. Потребують нервово-мʼязового моніторингу; дію рокуронію та векуронію знімає сугамадекс.
Мультимодальна аналгезія: Знеболення кількома препаратами й методиками з різними точками прикладання замість нарощування дози опіоїдів: ефект складається, а побічні дії кожного компонента залишаються меншими.
Натрійуретичні пептиди (BNP, NT-proBNP): BNP і NT-proBNP — маркери навантаження на міокард. Використовуються для підтвердження чи виключення серцевої недостатності як причини задишки; зниження NT-proBNP щонайменше на 30 % до виписки асоційоване з кращим прогнозом.
Неінвазивна вентиляція (NIV, NIPPV, CPAP, BiPAP): Вентиляція з позитивним тиском через маску, без інтубації (CPAP або дворівневий режим). При кардіогенному набряку легень зменшує дихальний дистрес і знижує потребу в інтубації, але підвищує внутрішньогрудний тиск і зменшує венозне повернення.
Нейрогенний шок: Шок від переривання симпатичної іннервації при ушкодженні спинного мозку (зазвичай вище Th6) або тяжкій ЧМТ. Тріада: гіпотензія, брадикардія або відсутність тахікардії, тепла суха шкіра. Не плутати зі спінальним шоком — втратою рефлексів нижче рівня ушкодження.
Нейролептаналгезія (НЛА): Історична методика знеболення комбінацією нейролептика (дроперидол) та опіоїдного аналгетика (фентаніл) без повного вимкнення свідомості. У сучасній практиці майже не застосовується.
Обструктивний шок: Шок через механічну перешкоду кровотоку: напружений пневмоторакс, тампонада серця, масивна тромбоемболія легеневої артерії. Лікується негайним втручанням, а не інфузією чи вазопресором. Підозра виникає, коли шок не відповідає на об’єм, а вени шиї набряклі.
Осмотерапія (манітол, гіпертонічний розчин): Введення манітолу або гіпертонічного розчину натрію хлориду для зниження внутрішньочерепного тиску. В еквіосмолярних дозах вони знижують тиск приблизно однаково; манітол діє як осмотичний діуретик і може поглибити гіповолемію, гіпертонічний розчин — ні.
Печінкова енцефалопатія: Порушення свідомості при печінковій недостатності через накопичення токсинів, головним чином аміаку. Характерні астериксис, порушення добового ритму й зміни поведінки. Пошук тригера (кровотеча, інфекція, закреп, седативні) важливіший за будь-який препарат.
Післяопераційна нудота та блювання (PONV): Нудота або блювання протягом перших годин після анестезії. Ризик оцінюють за спрощеною шкалою Апфеля; профілактику будують комбінацією препаратів різних груп.
Правило дев’яток (правило Уоллеса): Спосіб швидкої оцінки площі опіку (Уоллес, 1951): голова і шия 9 %, кожна верхня кінцівка 9 %, кожна нижня кінцівка 18 %, передня поверхня тулуба 18 %, задня 18 %, промежина 1 %. Для дрібних ділянок зручне правило долоні: долоня потерпілого ≈ 1 % його поверхні тіла.
Премедикація: Медикаментозна підготовка пацієнта безпосередньо перед анестезією. Сучасний підхід — не стандартний набір препаратів, а призначення за конкретними показами.
Проміжний синдром: Ускладнення отруєння фосфорорганічними сполуками, що розвивається через 24–96 годин після минулого холінергічного кризу: слабкість м’язів шиї, проксимальних м’язів кінцівок і дихальних м’язів. Головна небезпека — дихальна недостатність у пацієнта, який здавався одужалим.
Прон-позиція (положення на животі, prone position): Положення пацієнта на животі при тяжкому ГРДС. Сеанси не менш ніж 16 годин на добу при PaO₂/FiO₂ нижче 150: у дослідженні PROSEVA це дало виражене зниження летальності.
Седація: Медикаментозне пригнічення свідомості без її повного вимкнення. Утворює континуум від мінімальної до глибокої седації, що без чіткої межі переходить у загальну анестезію.
Сепсис (Sepsis-3): За визначенням Sepsis-3 (2016) — загрозлива для життя органна дисфункція, спричинена порушеною реакцією організму на інфекцію; операційно це зростання шкали SOFA на 2 бали й більше. Критерії системної запальної відповіді (SIRS) з визначення прибрані.
Септичний шок: Підгрупа сепсису з особливо високою летальністю: потреба у вазопресорі для підтримки середнього артеріального тиску ≥ 65 мм рт. ст. плюс лактат понад 2 ммоль/л за відсутності гіповолемії.
Системна токсичність місцевих анестетиків (LAST): Ускладнення при потраплянні місцевого анестетика в системний кровотік: неврологічні симптоми та порушення ритму аж до зупинки кровообігу. Специфічне лікування — внутрішньовенна ліпідна емульсія.
Спінальна анестезія (спинномозкова анестезія): Введення місцевого анестетика в субарахноїдальний простір поперекового відділу. Дає швидкий щільний блок нижньої половини тіла; застосовується для операцій на нижніх кінцівках і в малому тазі.
Странгуляційна асфіксія: Асфіксія від стиснення шиї (повішення, удавлення). Поєднує перекриття дихальних шляхів, порушення кровотоку по судинах шиї та рефлекторну брадикардію з подразнення каротидного синуса — саме судинний компонент пояснює втрату свідомості за секунди.
Токсидром: Сталий набір ознак, характерний для цілого класу отрут. Не називає препарат, але звужує коло до кількох груп і підказує тактику. П’ять класичних: холінергічний, антихолінергічний, симпатоміметичний, опіоїдний, седативно-снодійний. Найшвидші розрізняльні ознаки — зіниці й шкіра.
Тотальна внутрішньовенна анестезія (ТВВА, TIVA): Загальна анестезія, за якої і гіпноз, і аналгезію забезпечують лише внутрішньовенні препарати, без інгаляційних анестетиків.
Транексамова кислота (ТХК, TXA): Антифібринолітик. При травмі з кровотечею: 1 г внутрішньовенно за 10 хвилин, далі 1 г інфузією за 8 годин, обов’язково протягом перших 3 годин від травми. Пізніше користі немає, а ризик може зрости.
Тріада Кушинга (рефлекс Кушинга): Артеріальна гіпертензія, брадикардія і порушення ритму дихання — пізня ознака внутрішньочерепної гіпертензії, що означає початок вклинення. Гіпертензія тут компенсаторна: вона підтримує перфузію мозку, і знижувати її небезпечно.
Фібриляція шлуночків (VF): Хаотичні нескоординовані скорочення міокарда шлуночків, за яких серце не перекачує кров. Шоковий ритм — показана дефібриляція.
Центральний венозний тиск (ЦВТ, CVP): Тиск у порожнистій вені біля правого передсердя; відображає співвідношення між венозним поверненням і здатністю правого шлуночка його прийняти. НЕ передбачає відповіді на введення рідини — площа під ROC-кривою близько 0,56. Корисний у крайніх значеннях і як частина картини.
Швидка послідовна індукція (RSI, ШПІ): Методика введення в анестезію в пацієнта з повним шлунком: преоксигенація, анестетик і міорелаксант одразу одне за одним, без вентиляції маскою, і негайна інтубація з роздуванням манжети. Мета — скоротити час, коли дихальні шляхи не захищені.
Шкала Алдрета: Інструмент оцінки готовності пацієнта до переведення з палати пробудження: свідомість, дихання, сатурація, кровообіг і рухова активність.
Шкала коми Глазго (ШКГ, GCS, Glasgow Coma Scale): Оцінка рівня свідомості за трьома відповідями: відкривання очей (1–4), мовна (1–5) і рухова (1–6). Сума 3–15: 3–8 тяжке порушення, 9–12 помірне, 13–15 легке. Записувати треба компоненти, а не лише суму: ШКГ 9 = E2 V2 M5.
ШКГ-З (GCS-Pupils) (GCS-P): Шкала Глазго з поправкою на реакцію зіниць: від суми віднімають 0 балів, якщо реагують обидві зіниці, 1 — якщо одна, 2 — якщо жодна. Діапазон 1–15; шкала перестає «упиратися» в 3 бали там, де стан ще погіршується.
Шок: Стан, за якого доставка кисню до тканин не покриває їхньої потреби. Наслідок — клітинна гіпоксія, анаеробний метаболізм, накопичення лактату й поліорганна недостатність. Шок не дорівнює низькому тиску: тиск може довго триматися компенсаторною вазоконстрикцією.
Шоковий індекс Альґовера (індекс Альговера, shock index): Частота серцевих скорочень, поділена на систолічний артеріальний тиск. Норма приблизно 0,5–0,7; значення ≥ 0,9–1,0 при травмі асоційоване з підвищеним ризиком масивної гемотрансфузії. Зростає раніше, ніж падає тиск.
CULPRIT-SHOCK (culprit-only): Рандомізоване дослідження (2017), яке порівняло стентування лише інфаркт-залежної артерії з негайним багатосудинним втручанням при інфаркті з кардіогенним шоком. Смерть або замісна ниркова терапія за 30 днів: 45,9 % проти 55,4 % на користь стратегії culprit-only.
DanGer Shock: Рандомізоване дослідження (2024) мікроаксіального насоса при інфаркті з елевацією ST і кардіогенному шоку — перше, що показало виграш у виживанні від механічної підтримки кровообігу: летальність за 180 днів 45,8 % проти 58,5 %.
DUMBELS (SLUDGE): Мнемоніка мускаринових ознак холінергічного кризу: діарея, сечовиділення, міоз, бронхорея з бронхоспазмом і брадикардією, блювання, сльозотеча, слинотеча. Убиває при цьому не міоз, а бронхорея — тому кінцева точка атропінізації саме сухі легені.
ECLS-SHOCK: Рандомізоване дослідження (2023) вено-артеріальної ЕКМО при інфарктному кардіогенному шоку. Летальність за 30 днів 47,8 % проти 49,0 % без ЕКМО — користі немає, натомість більше кровотеч та ішемічних судинних ускладнень.
ERAS (протокол прискореного відновлення): Enhanced Recovery After Surgery — програма прискореного відновлення після операції: раннє харчування та мобілізація, нормотермія, зважена інфузійна терапія, мінімум опіоїдів.
ESC (Європейське товариство кардіологів): European Society of Cardiology — Європейське товариство кардіологів. Видає клінічні настанови, які є основним джерелом рекомендацій з кардіології в Європі; українські протоколи розробляються на їх основі.
IABP-SHOCK II (IABP-SHOCK): Рандомізоване дослідження внутрішньоаортальної балонної контрпульсації при інфарктному кардіогенному шоку. Різниці в летальності ні за 30 днів, ні за рік не виявлено — після нього ВАБК перестала бути рутинною рекомендацією.
POCUS (Point-of-Care Ultrasound, УЗД біля ліжка): Ультразвукове обстеження біля ліжка пацієнта, яке виконує лікар безпосередньо під час огляду. При гострій серцево-судинній недостатності оцінює скоротливість шлуночків, В-лінії в легенях, випіт у перикарді та наповнення нижньої порожнистої вени.
qSOFA (quick SOFA): Швидка шкала оцінки при підозрі на інфекцію: частота дихання ≥ 22/хв, порушення свідомості, систолічний тиск ≤ 100 мм рт. ст. Це не діагноз сепсису, а сигнал придивитися: два критерії з трьох означають суттєво вищий ризик поганого результату.
ROSC (відновлення спонтанного кровообігу): Return of Spontaneous Circulation — відновлення спонтанного кровообігу після зупинки серця.
Torsades de pointes (TdP, тахікардія типу «пірует»): Поліморфна шлуночкова тахікардія з характерним «обертанням» комплексів QRS навколо ізолінії. Показане введення магнію сульфату.